Від: ЕКОНОМІЧНА ПРАВДА
Переробка та сортування сміття в Україна
Сортування сміття в Україні є досить важливою проблемою. В Україні щороку викидають 400 млн тонн сміття, з яких, за різними оцінками, переробляють лише 3-6%.
Є чимало причин, чому показники переробки смітття у десятки разів відрізняються від європейських, проте очевидні перешкоди – це відсутність належної інфраструктури та низький рівень участі виробників товарів у процесі переробки.
Вирішити цю проблему парламент намагається за допомогою законопроєкту, який повинен забезпечити населення мережею роздільного збору відходів та збільшити відповідальність виробників товарів.
Поки депутати думають, як запустити циркулярну економіку, ініціативу у свої руки взяли громадські організації та бізнес.
Одним з перших у 2017 році в Києві запрацював соціальний проєкт “Україна без сміття”. У 2013 році у Дніпрі був створений проєкт “Батарейки, здавайтеся!”, який згодом розрісся по всій Україні.
У гру вступив і бізнес. Дедалі більше підприємців впроваджують сортування сміття і спонукають до цього своїх клієнтів. Це помітили жителі великих міст, які у мережах стикаються з різнокольоровими сміттєвими баками.
Разом з тим, залишаються сумніви, чи справді відсортоване сміття потрапляє на переробку, а не опиняється на черговому полігоні.
Де шукати сортування і що нести
До 2021 року окремі мережі торгівлі та закладів харчування встигли охопити всі роздрібні точки інфраструктурою для сортування сміття. Хтось – лише починає, проте поступово розширює покриття.
Першими серед великих мереж на цій стежці опинилися “Сільпо”, METRO та “Нова пошта”, які запустили проєкти після 2018 року. У 2021 році сортування у більшості закладах запровадили McDonald’s та NOVUS, а мережі АЗС WOG та KLO розширюють покриття в регіонах.
Мережа “Сільпо”, що входить до Fozzy Group, відкрила першу станцію SilpoRecycling у 2018 році спільно з проєктом “Україна без сміття”. Наразі вторинну сировину можна принести у будь-який з 300 магазинів мережі, де її сортують на чотири фракції: скло, пластик, метал та папір.
Уся вторсировина повинна бути чиста і суха. Це впливає на рентабельність її переробки або робить її неможливою. Передусім це стосується жиру: просочена ним макулатура чи брудні пляшки з-під олії не підлягають переробці і можуть забруднити іншу вторсировину.
Якщо основна перевага “Сільпо” – у найбільшому з усіх розглянутих мереж покритті, то METRO Cash&Carry, на відміну від інших, приймає на переробку TetraPak. Таке пакування складається з багатьох шарів картону, алюмінію та пластику (наприклад, ємність з-під соку або молока).
Сортування також можна знайти у всіх точках McDonald’s, крім фудкортів – це 75 закладів. Фракції баків у закладах сформовані таким чином, аби відповідати споживанню: папір, стаканчики, пластик.
Що відбувається далі із сміттям
Сміття в компаній забирають підрядники, що готують вторсировину до переробки на фабриці. Її зважують, досортовують та пресують відповідно до категорій.
Відсортована сировина викладається на конвеєр, з якого її поділяють на підвиди та досортовують. На цьому етапі співробітники переконуються, що в партію не потрапили органіка або небезпечні відходи на кшталт батарейок чи медичних засобів.
Усі непридатні відходи потраплять або на полігон, або на сміттєспалювальний завод. Остання опція доступна лише у Києві – на єдиному в Україні заводі “Енергія”.
Залежно від географії мереж компанії співпрацюють з різною кількістю підрядників. “Сільпо” має найбільше партнерів – 46, McDonald’s – 30, “Нова пошта” – 20, METRO та WOG – по два.
Більшість компаній контролюють шлях вторинної сировини до
потрапляння на завод. У METRO процес документально підтверджується на кожному етапі, а сортування контролюють шляхом отримання відео за запитом.
Зрештою, відсортована на підвиди та спресована у тюки вторсировина може бути спрямована на спеціалізовані сміттєпереробні заводи.
Щойно збирається 20 тонн батарейок, їх відправляють на переробку на завод у Румунії. Там їх сортують за типами, після чого або переробляють на цьому ж заводі, або відправляють на інші спеціалізовані заводи.
Шалені прибутки чи шалені збитки
Хоча ритейлерам і сплачують за їхню вторсировину, стверджувати, що переробка – справа прибуткова, не можна. Для бізнесу це інвестиції в мережі та навчання персоналу, проте обсяги вкладених коштів компанії розкривають неохоче.
Наприклад, інвестиції WOG у проєкт із сортування сміття становили 5 млн грн, McDonald’s – 10 млн грн.
Для підрядників та заводів збір та переробка переважно збиткові через малі обсяги сировини та низький ступінь відсортованості. Не дивно, що заводи імпортують вторсировину, аби завантажувати свої підприємства.
Водночас, попереднє сортування сміття населенням значно здешевлює процес для підприємств. Проте ця потреба стикається з відсутністю належної інфраструктури, шлях до якої роками обговорюється в стінах Верховної Ради.
Принцип розширеної відповідальності виробника передбачає, що роздільний збір та переробку пакування організовує та фінансує виробник товарів.
Муніципальний збір пропонують запровадити лише для медичних (шприци, медичні маски) та інших небезпечних відходів (цілих ртутних термометрів, люмінесцентних ламп).
За таким принципом працює проєкт “Батарейки, здавайтеся!”: виробник теж фінансує переробку своєї продукції. Як це працює?
Спочатку для ритейлерів створюється прогноз, скільки мережа збере батарейок на рік. За прогнозом оцінюється частка зібраних батарейок відносно проданих у цій мережі та вартість утилізації з вивезенням. У середньому – 5%.
Далі мережа веде переговори з компаніями-брендами, які продають батарейки в цій мережі, про те, яку частку бюджету співфінансують вони. Кожен бренд платить за переробку пропорційно своїм продажам у цій мережі.
У ритейлерів та брендів батарейок є вибір: або сплачувати за збір та переробку з чинної націнки та не змінювати ціни на батарейки, або закласти цю суму в ціну нових батарейок.