Сортування сміття в Японії

Від:VTORMA UA, social

Сортування сміття в Японії

Ті, хто бував у Японії або просто бачив фотографії звідти, не могли не здивуватися: великі сучасні міста, дуже багато людей, мало місця і… майже немає сміття. Так, сьогодні в Японії дуже чисто, але ще 40-50 років тому японські міста захлиналися сміттям, гори якого росли слідом за стрімким злетом післявоєнної економіки. Сортування сміття в Японії побудоване на принципі роздільного збору відходів. Незважаючи на те, що в різних префектурах до процесу підходять по-різному, в цілому система однакова. Сміття ділиться на кілька категорій, на основі чого відбувається його переробка або утилізація:

• згораючи (обривки паперу, харчові відходи, тканина, дерево, пил з пилососа і т. д.);
• вогнетривкий (поліетилен, батареї, пластикові предмети, предмети з гуми, металу, скла, кераміки);
• переробляється (макулатура, побутова органіка, побутовий пластик, скло, органічні масла, старі гаджети і т. д.);
• великогабаритний (меблі, велика побутова техніка).

Але це лише основні підвиди, всередині яких є своя складна ієрархія і система збору. Наприклад, в одній префектурі можна здавати пляшки в будь-якому вигляді, до іншої — тільки без кришки.

Утилізація

• Сортування звичайних побутових відходів відбувається вдома, або в громадських місцях за допомогою урн і пакетів. Існують спеціальні «сміттєві» дні — певні відходи вивозять у відведений день тижня.
• Якщо ви помилилися і винесли пластик в день збору скла, то пильні сусіди можуть повернути вам пакетик прямо під двері. Так, відповідно, лежати він буде до тих пір, поки не настане «день пластику».
• Просто так це не працює: для того щоб система була життєздатною, японців з дитинства привчають до правильного збору відходів. Тому райони
• компактного проживання приїжджих з інших країн Азії вважаються найбільш брудними в Токіо, а іноземцям без знання мови часом не люблять здавати квартири.
• Знання мови та збір сміття пов’язані між собою. На кожній упаковці, яку японці дуже люблять, є правила утилізації, які забезпечені пояснювальними написами. Крім того, оголошення про збір певних видів відходів пишуться на японському.
• Якщо з утилізованим сміттям все клопітно, але зрозуміло, то з іншим сміттям все складніше. Для того щоб позбутися, наприклад, від холодильника, потрібно користуватися спеціальною (платною) послугою вивезення великогабаритних відходів від влади, звертатися до «приватних кампаній» або (якщо техніка працює) в комісійний магазин. Отже, сортування сміття в Японії вимагає затрат грошей та сил, але приводить до відповідного результату.

Філософія раціональності

Японці здебільшого проповідують синтоїзм, суть якого — гармонійне співіснування з природою та людьми, дбайливе ставлення до речей. Синтоїсти вважають, що у багатьох предметів є своя духовна сутність — «ками». Душею наділені не тільки, наприклад, камінь, дерево, музичний інструмент, але навіть плаття, журнальний столик або глиняна тарілка. Звідси — концепція життя «моттаїнай»: «Перш ніж щось викинути, подумай, як це можна використати повторно».

Стосунки зі сміттям у японців історично розвивалися так само, як і в інших країнах. Ганчір’я, папір, дерево, метал знаходили в селянських і міських господарствах повторне застосування. Коли ж з’явилися в побуті вироби з пластика й плівки, перед Японією гостро постала проблема їх утилізації.
Особливо слід враховувати той факт, що японці — великі естети і дуже люблять упаковувати подарунки в окремі коробочки, купувати в одноразовій тарі продукти й напої. Довелося змінювати звички.

Коли сміття, що не розкладається, почало накопичуватися в геометричній прогресії, Японія на урядовому рівні ввела програму сортування твердих побутових відходів та їх максимального скорочення за допомогою зниження кількості одноразових товарів зокрема. Сьогодні всі сипучі продукти можна зважити в магазинах у полотняний мішечок і потім використовувати цю упаковку повторно. Напої часто продаються в біорозкладних пакетиках або наливаються з автомату в ємність покупця. У супермаркети японці ходять зі своїми сумками, в крайньому випадку беруть на касі паперові пакети.
Але головне завдання програми «нульових відходів» — привчити населення «на автоматі» упорядкувати побутове сміття.

Острова сміття в океані

• Після збору сміття потрапляє в сортувальні центри, звідки його розподіляють за напрямками. Частина йде на сміттєспалювальні заводи, частина відправляється на переробку, частина — на поховання. Важливо відзначити, що найбільш токсичні відходи в Японії не утилізують — вивозять до сусідів на Філіппіни.
• Найбільш цікавий приклад переробки пластикових пляшок. З них в Японії роблять одяг — спортивний та шкільний. Велика частина паперу теж переробляється, старі гаджети розбирають і пускають на запчастини для нових.
• Сміттєспалювальні заводи в Японії обладнані сучасною системою плазмової газифікації. Тверді побутові відходи при цій технології обробляються потоком плазми температурою 1 200 ºС і вище. При такій температурі смоли не утворюються, а токсичні відходи руйнуються. Від 30 тонн сміття в підсумку залишається 6 тонн попелу, який потім очищається і використовується в будівництві.
• Самі заводи важливі і з погляду виробництва електроенергії: кожен з них перетворює тепло в електрику. А деякі (як завод в Осаці) є важливими локальними пам’ятками.
• Частина залишків від спалювання сміття пресується в брикети і використовується для будівництва островів. Повноцінні острова з’являються прямо в океані і розширюють площу Японії. На острові Юменосіма є парк і стадіон, а міжнародний аеропорт Кансай в Осакській затоці розташований на двох штучних островах.

Приватні фірми поспішають на допомогу

• Робота по збору, сортуванню та утилізації відходів вважається в Японії досить престижною. Разом з тим далеко не завжди вона пов’язана з державою. Існує безліч компаній, які надають різні послуги по роботі з побутовим сміттям. Часом такі послуги дуже специфічні.
• Наприклад, в Японії багато самотніх людей похилого віку, які не мають родичів або просто проживають окремо. Після їх смерті залишається багато речей, які ті накопичили за довгі роки. Як правило, ці речі не цікавлять потенційних спадкоємців, і вони звертаються за допомогою в спеціальні компанії. Вони вивозять речі померлих і наводять чистоту в квартирі.